По пять, але великі

34

Робочий день вже закінчився, але дехто затримався в офісі. Дзвінок. Підходжу до комутатора, знімаю трубку. Голос в трубці:

— Ви знаєте, у нас немає пачок по сто, тільки за п’ятдесят.
— Вибачте, це хто, які пачки?
— Ой, вибачте…

Трубку кидають. Відразу знову дзвінок. Знову з ходу:

— Ви знаєте, у нас немає пачок…
— Хто це? Куди ви телефонуєте?
— Ой, знову… Ні, від вас дзвонили. Це інтернет-магазин, у нас номер визначився.
— Хто дзвонив? Що замовив? (Це цілком міг бути хтось із затрималися колег.)
— Вибачте, якщо це не ви, то дані конфіденційні, — і трубку кидають.

Піднімаю затрималися колег на вуха: хто, мовляв, секретні матеріали в пачках по сто замовляв? Виявилося, одна з колег хотіла додому чай оптом купити. Далі вона вже сама стала дзвонити в цей магазин, уточнювати, що у них там не так.

Ну, з колегами я ще поговорю, щоб попереджали про такі дзвінки — у разі чого переключу на потрібну людину. Але магазини! Якщо збираєтеся передзвонювати і дотримуєтеся конфіденційність, так уточніть у замовника ім’я та контактний телефон. Може, він віддасть свій мобільний назвати. До чого тупо передзвонювати по определившемуся номером і дотримуватися «конспірацію», навіть не припускаючи, що телефон може бути офісним? Так і в приватній квартирі трубку не обов’язково візьме той, хто вам дзвонив.