Безпечний адреналін

20

Як же втомили люди, шарудливі інтернетом в пошуках місць, де можна посваритися! Ні, я все розумію: у них, може, дружина вдома — уххх, слова не скажи. Або чоловік такий же. На роботі начальник плющить, на дорогах лихачі, «вчителі» всілякі і лізуть під колеса пішоходи гарного настрою не додають, вдома діти уваги вимагають і на голові у війнушку грають…

Але ось залазить таке юне (або не дуже) дарування в мережу — і починається! Тут хтось неправий, там хтось неправий. І, озброєний до зубів власною відвагою (звичайно, через екран-то ніхто не дотягнеться морду набити, в інтернеті всі сміливі), пригніченою агресією (на дружину не гукнеш — миттю сковорідкою в лоб схлопочешь, пішоходів тиснути Кримінальний кодекс не велить, а дітей бити забороняють організації по захисту меншин і доктор Комаровський), а також Вікіпедією (п’ять хвилин — і ти спеціаліст хоч у чомусь), герой (або героїня) виходить на стежку війни.

Сьогодні православні під руку попалися, завтра — патріоти, післязавтра — домогосподарки… Потім ще гомофоби неохоплені, расисти, антисеміти, антишииты і антиподи. Пофігу, лаятися про те, як темні сили злобно гнітять Ізраїль, або про те, як багато майонезу ллють в їжу якісь люди, яких герой не знає, ніколи не дізнається і знати не хоче. По суті, йому на їх існування і їх точку зору на-плювати. Йому важливо свою точку зору висловити, спустити пар, витерти про віртуальних співрозмовників своє пом’яте-замащена у реальному світі его і отримати порцію безпечного адреналіну.

Розумію, пар треба кудись дівати. Може, ви краще спортом підете займетеся? Задолбали ж, коли пишеш спокійний коментар до чого б то не було, а на тебе виливають відро помиїв і ще зверху ярликами обклеюють. Якщо вам все одно, до кого докопуватися, чи не пішли б ви… в спортивний зал докопуватися до боксерської груші, а?