Республіка Мкадье

17

У часи мого навчання у Фінляндії я організовувала свято для російсько-фінської співтовариства. Потрібно було дуже багато підготувати, а часу залишалося мало. Попросила я кількох фінів розставити столи буквою «П» — і пішла. Подзвонила їм пізніше:

— Розставили?
— Так!
— Все добре, питань немає?
— Ні!

Приходжу за півгодини до заходу. Столи стоять літерою «Р». Ладно я закрутилася — а вони-то? Не доперло фінські голови, що якось дивно виходить.

* * *

Їдемо в автобусі, розговорилися з фінами.

— Ось я був у Росії — у вас там все дивно!
— Де дивно?
— На цвинтар! Гаразд пам’ятники — для кого ви горілку залишаєте біля могил?
— Е… Для небіжчиків.

Фін витріщив очі і швиденько отсел.

* * *

Зустрічала якось групу еквадорців в Пітері. Погода була жахлива. Попросили їх поводити годинку по місту, а потім в ресторан відвести. Дивлюся — як-то їх не надихає наша Північна столиця. Одна эквадорка зітхає:

— Знаєте, ми багато подорожуємо, і в усьому світі нам не подобаються лише дві країни.
— Які? — запитую я з краплею радості, що не одна Росія потрапляє під їхній негатив.
— Росія і Москва!

Навіть сперечатися не стала.